А. де Монті, французький посол у Варшаві, в офіційному донесенні прем’єр-міністру Флері.

«Козацький гетьман Орлик, який служив під знаменами знаменитого гетьмана Мазепи, гетьмана України, як генеральний комісар і секретар — посада, яка у козаків вважається першою після гетьманської, — був обраний козацьким гетьманом після смерті Мазепи в Бендерах. Пилип Орлик разом із 7 000–8 000 козацького війська залишався вірним Його Величності королю Карлу XII.

Після тиску, здійсненого турками на шведського короля, козаки перейшли під покровительство Порти, але гетьман Орлик вирушив разом із королем до Швеції, де користувався всіма привілеями та повноваженнями „головнокомандувача союзної армії“ і де разом зі своєю родиною отримував підтримку навіть після смерті самого короля…

Ми знаємо гетьмана Орлика як людину, яка відчувала велику ворожість до московитів; як людину розумну й хоробру, надзвичайно улюблену козаками в Україні, у яких цар відібрав майже всі їхні давні права та свободи. Але козаки, попри те, що 18 000 московських драгунів тримають Україну під тяжким гнітом і кріпосним станом, лише шукають можливості повстати проти гнобителя та повернути собі свою давню свободу»