Помилка в публікації булли “Cum is qui”

Напередодні монгольського вторгнення, у 1245 році, відбувся Ліонський собор, де Інокентій IV, серед іншого, займався питанням монгольської навали, а також відносинами зі Східною церквою. Після цього розпочалися контакти папської курії з Данилом Галицьким.

3 травня 1246 року Інокентій IV направив Данилу цілу низку послань. У цих листах папа говорить про бажання з’єднати Руську церкву з Римською.

У цій статті я переважно спиратимусь на дослідження «Письма папы Иннокентия IV к Даниилу Галицкому и всем христианам России от 3 мая 1246 года (булла “Cum is qui”)», опубліковане в журналі «Русин». Мета цієї статті — пояснити основні висновки цього дослідження та історію публікації булли.

Почати варто з того, що сама булла, як зазначає Олександр Майоров, була втрачена ще в давнину. Однак у Ватикані збереглися папські регести — записи документів, що складалися в папській канцелярії.

До нас також дійшли пізніші копії та списки цих матеріалів, зокрема ті, з якими працював А. І. Тургенєв. Для його роботи були виготовлені нові копії ватиканських матеріалів. Спочатку вони були представлені імператору Миколі I, а згодом передані до Археографічної комісії для публікації.

Особливо цікава ситуація виникла з двома близькими за змістом текстами: посланням «до світлого короля Русі» та посланням «до всіх вірних у Христі, які перебувають у межах Русі». Другий текст був розміщений у Ватиканському регесті поруч із першим, а текст послання до короля супроводжувався позначкою «in eundem modum» — «таким самим чином» / «те саме».

Тургенєв отримав три списки матеріалу, адресованого руському королю, і обрав один із них. Саме в цьому списку містилося звернення «Іоанну, світлому королю» (Joanni illustri Regi Russie). Цей список був засвідчений М. Маріні та вважався найбільш виправним, тому саме його було покладено в основу публікації.

Однак під час порівняння цього списку безпосередньо з Ватиканським регестом виявилося, що в самій записі регесту взагалі немає імені «Іоанн». Більше того, повний текст, який Тургенєв надрукував як лист до руського короля, у самому регесті виявився окружним посланням до всіх християн Русі.

За припущенням Майорова, помилка могла виникнути внаслідок спроби пізнішої реконструкції початкової частини документа. У тексті послання «до світлого короля Русі» на початку наявний пропуск «[...]». У коментарі Майоров припускає, що це був:

«пропуск, зроблений, імовірно, для подальшого внесення імені світлого короля Русі, але з якоїсь причини залишений незаповненим».

У копіях, наданих А. І. Тургенєву префектом Ватиканського секретного архіву М. Маріні, на цьому місці вже було вписано особове ім’я короля — «Іоанн».

Таким чином, за версією Майорова, помилка могла виникнути або під час пізнішої реконструкції початкової частини документа, або на етапі копіювання запису папського регесту. Безсумнівно, це послання було безпосередньо адресоване Данилу Галицькому