Літопис Самуїла Величка.

Дуже цікаву літописну працю представив нам відомий козацький літописець, а також один із перших істориків запорозьких козаків Самійло Васильович Величко під назвою «Сказаніе о войнѣ козацкой з поляками, чрезъ Зѣновія Богдана Хмелницкого, Гетмана Войскъ Запорожскихъ», складену у 1720 році.

Сама літописна праця дійшла до нас у поганому стані: перший том сильно пошкоджений, а другий том зберігся значно краще. Багато хто вважає, що літопис не закінчується 1700 роком, оскільки в багатьох місцях третього тому згадуються події аж до 1720-х років.

Сам Самуїл Величко не обмежувався вітчизняними джерелами — принаймні, він також використовував іноземні джерела. Найімовірнішим джерелом Величка вважається «діаріуш» (щоденник) козацького літописця Самуїла Зорьки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького.

У своїй літописній праці Самуїл Величко багаторазово згадує Україну та українців. Ось кілька таких згадок:

Скан.1

від котрих ми, при всекріпкій Божій помочі, за старанним проводом покійного Хмельницького, гетьмана нашого, бранною зброєю, з великим кровопролиттям з обох сторін та пошкодженням обох панств — Польського й Українського — протягом восьми років ледве відсіклися й відчужилися.

Скан.2-3

Про польське домагання відібрати собі Україну; про Хмельниченкову зраду під Слободищами; про розгром поляками й татарами московських та козацьких військ під Чудновом тощо. [...] Той польський король, маючи в союзі й дружбі з собою кримського хана з усіма його ордами, сердечно жалів з усією Короною на втрачену, як золоте яблуко, Україну з козаками. Він хотів відторгнути її з-під Московської держави і привласнити собі, як це було й колись. Тож постановив неодмінно йти війною зі своїм кримським союзником на Україну і проти російського монарха, великого государя царя Олексія Михайловича. Провідавши про це напевно, він, російський монарх, звелів своїм і козацьким військам бути готовими до воєнного промислу. Король Казимир тоді, ще не рушаючи з військами на Україну, намагався схилити на свій бік козацького гетьмана Юрія Хмельниченка...

Скан.4
Також у передмові до рукопису йдеться про те, як шведи закріпилися в Польщі, після чого Петро I відправив допомогу у вигляді козацького війська під проводом Мазепи (до його переходу на бік шведів). Сам Величко, перебуваючи у складі цього війська, описує, як вони проходили через Корсунь, Білу Церкву, Волинь, а далі — як він згадує Львів, що знаходився у «княженію Руском»:

Обаче в тих роках, коли шведських військ потенція в Польщі та Саксонії гостювала, за монаршим його царського пресвітлого величества указом, з військами авксиліярними малоросійськими, полякам на шведа ординованими, проходячи тогобічну, іже від Корсуня та Білої Церкви Малоросійську Україну, потім на Волинь, у князівство Руське ж, до Львова, Замостя, Бродів і далі мандруючи, видів многіє городи.