Літопис гадяцького полковника григорія грабянки

Григорій Іванович (Захарович) Граб'янка - український державний та військовий діяч у добу Гетьманщини. Полковник Гадяцького полку, автор одного з відомих козацьких літописів — «Літопису Граб'янки». Зять одного з конфідентів Гетьмана Івана Мазепи Івана Забіли.

Літопис Григорія Граб'янки — це одна з найважливіших пам'яток козацького літописання. Головна тема твору — історія українського козацтва та національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.

Скан.1

Літописець же польський Веспасіан Коховський написав, яко ляхи великі тяжкості людям українським і козакам накладали, насилля та кривди церквам Божим чинили.

Скан.2
Слова Хмельницького до козаків

Чию кров ідуть проливати — не братів своїх, яких не єдина породила мати Україна? За кого їм належить воювати — за костели чи за Божі церкви, що породили нас і виховали духовно від хрещення? Короні Польській чи хочуть вони допомогти, яка неволею їм за мужність відплатила, чи матері своїй Україні, яка хоче обдарувати їх свободою?

Скан.3
Богдан Хмельницький після своїх воєнних успіхів став неймовірно впливовою фігурою. Правителі сусідніх країн активно шукали з ним союзу. Так, князь Трансильванії (Ракоці) запропонував Хмельницькому допомогу проти Речі Посполитої, а натомість пообіцяв визнати його удільним князем по обидва боки Дніпра.

Одночасно з цим до Хмельницького почали прибувати посли з інших країн — Валахії, Молдавії, а також посланці (мурзи) від татар. Усі вони шанобливо величали його «Монархом Руським». Щобільше, турецький султан надіслав гетьману грамоту, в якій офіційно визнав за ним цей високий титул. Щоб скріпити союз, султан відправив Хмельницькому дорогі царські подарунки: парадний халат («чугу»), почесний меч, прапор («корогву») та гетьманську булаву.

Вислухавши пропозиції Ракоці, Хмельницький відправив угорського посла назад, але вже зі своїми жорсткими умовами. Головною з них була вимога визнати Київ його офіційною князівською столицею.

Оскільки й Ракоці особисто просив у нього в тому допомоги, якої сподівався досягти, коли б зі свого боку половину Кракова сам виборов, а козаки до Варшави підступили, за що обіцяв Хмельницького Удільним Князем у Києві по обидва боки Дніпра, що під Польщею перебуває, Руси вчинити. Також боснійці та румелійці з-за Дунаю поклони йому приносили, благаючи про захист як єдиновірного під час такого свого щастя. Того ж [просили] і від господарів Мултянського і Волоського — Брукуліби, і дальніх татар з-за Волги, і ногайців послані мурзи, довіряючись і бажаючи за нього і свої голови та здоров'я покласти; так само і чернь, називали його новим ізбавителем (визволителем) усієї Русі та Грецького закону (православної віри) захисником. Але й Турчин (турецький султан), даючи йому титул — Монархом Руським, прислав чугу (парадний халат), меч, корогву (прапор) і булаву, і наказав паші Силістрійському та хану Кримському на всяку потребу військами турецькими і татарськими допомогу йому давати [...] Потім угорського посла відправив [назад з умовою], щоб коли б Ракоці зміг здобути [польську] корону, то залишив би його при землі Руській Удільним Князем і щоб Київ він мав собі за Князівську столицю.

Скан.4-5
Також до свого літопису Григорій Граб'янка заніс і пункти Гадяцького договору (1658 року):

Пункти пактів із козаками

1. Унії щоб зовсім не було, але щоб полякам при своїй, а Русі при своїй вірі залишатися.
2. Київський митрополит із чотирма руськими владиками щоб після архієпископа Гнезненського засідав у Сенаті.
3. Козацького війська щоб було не менше й не більше шістдесяти тисяч.
4. Гетьману Великого князівства Руського Українському навічно бути найпершим Київським воєводою і генералом.
5. Сенаторів у Короні Польській обирати не тільки з поляків, але й із Русі.
6. Церкви й монастирі з усіма своїми доходами щоб знову були повернуті й щоб не були під мирською владою.
7. Русь щоб мала свою Академію, метрики, канцелярії, де, крім лядських, руські були б учителями.
8. Усі під час попередньої війни за Хмельницького вчинені злочини та правопорушення, чи справедливо, чи несправедливо, щоб були прощені й навіки забуті; якщо ж згодом виявиться інакше, то мир буде порушений.
9. Жодних податків до Корони Польської не давати, а також коронних обозів не приймати й ні під чиє управління, крім самого Гетьмана, українцям не підлягати.
10. Гетьман Український, якщо кого-небудь зі своїх козаків захоче зробити шляхтичем, то Король за його свідченням повинен це підтвердити. Тому Гетьман відтепер і назавжди мав би сто шляхтичів, гідних шляхетського стану, яким Король одразу, надавши шляхетські клейноди, підтверджував би їхній статус.
11. Коронним військам ніколи в Україні на постої не бути, хіба коли потреба змусить їх прийти; і тоді Гетьман Малоросійський мав би над ними командування та владу. Козацьким же полкам по всіх королівських, духовних і сенаторських маєтностях вільно було б стояти.
12. Гетьману Українському мито збирати й використовувати його тільки на плату власному війську.
13. У всяких і найнагальніших справах Корони Польської полякам скликати козаків на раду й старатися відкрити Дніпром водний шлях суднами до Чорного моря.
14. Цар Московський, якщо коли-небудь захоче війни з поляками, то козакам у неї не втручатися; якщо ж захоче чинити щось проти України, то поляки всіляко повинні її захищати.
15. Тим, хто від поляків утримував Козацьку землю, уряди й чини їхні щоб знову були повернуті.
16. Разом із тим, заради зміни майна, забраного до королівського скарбу за зраду, його власникам усе повернути й із записаних книг це все вилучити.
17. Гетьману не шукати жодного іноземного протектора, тільки щоб єдиному Королю Польському вірним себе визнавав і вважав підданим.
18. Залишивши дружбу й союз із Кримським ханом і не ображаючи величності Московського государя, козакам кожному повернутися до свого місця проживання.
19. А оскільки Гетьман із Запорозьким військом та відданими йому воєводствами, як вільні до вільних, рівні до рівних і віддані до відданих, добровільно повертаються до Корони, тому Його Королівська Милість і Річ Посполита дозволяють тому руському народу, Гетьману, судити в гетьманському трибуналі там, де він захоче, а також щоб печатарі, маршалки, підскарбії та інші дворові урядовці були подібні до коронних.
20. Чигиринський повіт, як і раніше, мав би залишатися при булаві.
21. На всіх цих вищеописаних пунктах польські сенатори та сам Король, підписавшись, урочистою двосторонньою присягою все це підтвердили.

Скан.6
Щоб насолити Росії та лівобережному гетьману Івану Самойловичу, турецький султан звільнив Юрія Хмельницького з ув’язнення в Константинополі, у Семибашенному замку.

І, бажаючи тим перешкоджати Росіянам і Гетьману Самойловичу, випустив із ув’язнення — задля збурення — в Україну Юрія Хмельницького і дав йому титул, щоб писався Князем Руським і Гетьманом Запорозьким.