The Dublin Review

Католицьке періодичне видання, засноване у 1836 році в Лондоні Майклом Джозефом Куїном, кардиналом Ніколасом Уайзманом і Даніелем О’Коннеллом.

На сторінці 313 можна побачити, що видавці газети були впевнені, що перейменування Московії на Росію є лише привласненням чужої назви московитами, а саме назви русинів, які проживають у Волині, Поділлі та Україні.

Не менше семи з половиною мільйонів становили росіяни, в яких, однак, переважав слов’янський елемент; слід зазначити, що це були не московити, які, як ми вже зауважили, привласнили собі ім’я «росіян». Навіть після прийняття титулу «цар усієї Русі» правителями цього народу, в Європі їх довгий час знали не інакше як під іменем князів або царів Московії, а країну, якою вони правили, у сучасних їм джерелах незмінно називали Московією.
Ми знаходимо, що у 1624 році Владислав IV, король Польщі, у договорі, укладеному між ним і Михайлом Федоровичем, великим князем або царем Московії, визнав цього государя царем, самодержцем усіх Московських Русей, тим самим, за змістом, виключивши русинів — жителів Волині, Поділля та України.
Однак політика Росії полягає в тому, щоб стверджувати, нібито, приєднуючи східні провінції Польщі до своєї імперії, вона лише повертала свої колишні законні володіння, які колись становили частину давнього князівства Русі або Рутенії. Назви іноді виявляються сильнішими за факти; і тому це хибне привласнення імені «Росія» слугує для необізнаної та неуважної публіки доказом її права на цей титул.