Tábori Újság

«Tábori Újság» (у перекладі з угорської — «Фронтова газета» або «Таборова газета») — це загальна назва угорських військових періодичних видань, які випускалися під час Першої та Другої світових воєн для солдатів, що перебували на передовій. Їхньою головною метою було інформування про події на батьківщині та підтримання бойового духу армії.

Україна — південна частина Російської держави, розташована по обидва боки Дніпра. У ній живе 30 мільйонів русинів, які говорять різними діалектами.
Колись тут існувала могутня самостійна держава.
У IX столітті, від монгольської навали до Чорного моря й Балтійського моря, від Вісли до Москви, простягалася Руська держава (Україна), яка була найважливішою державою Європи. Поруч із Візантією вона мала провідне значення.
У середині XIII століття татарська навала спустошила Угорщину й знищила могутність давньої Руської держави.
Після панування татар у XIV столітті Литва стала значною державою. Коли князь Вітовт об’єднав свої війська, Україна була під його владою. Від Балтійського моря до Чорного моря простягалася велика польська держава, яка разом із Литвою володіла Україною. Польська держава зробила все, щоб підкорити північні землі та витіснити їхніх мешканців на південь. Так розпочалося просування козаків.
Європейською несправедливістю можна назвати те, що польський та український русинський народи не зрозуміли один одного. Розширення польської держави в XVI столітті призвело до повстання русинів і відокремлення України від Польщі.
Знекровлена Польща не змогла протистояти Україні. Русини, які залишилися самі, не змогли стримати московитів. Спочатку вони уклали союз із козаками, а згодом, об’єднавшись із князівством Трансильванії, уклали союз із московитами. Україна опинилася в руках експансивної політики Москви.
Цар Петро Великий уже давно помітив політичне значення України для майбутнього Росії. Він чітко зрозумів, що панування над Балтійським морем не дасть Росії європейського статусу, якщо вона не заволодіє Україною, яка має вихід до Чорного моря.
Тому він і звернув свою увагу на Україну, яка раніше прагнула до Заходу.
Першим кроком цієї політики стало захоплення українського міста Полтави (1709 р.) і вихід до Чорного моря через Азовське море.
Цар Петро Великий зробив лише перший крок і намагався підготувати подальші кроки. Однак, як він уже передчував, один із його наступників, московський цар, перейняв від візантійських імператорів титул царя, а візантійські імператори перейняли від римських імператорів символ двоголового орла.
Від часів Петра Великого російська політика щодо Константинополя, який колись був столицею Візантії, через Дарданелли вела до вільного виходу у відкрите море: це була мета всієї російської політики.
Звідси й смертельна суперечність між російськими та турецькими інтересами. Росія не може спокійно жити, поки територія її південного сусіда не буде такою ж великою, як територія Росії, а населення не матиме відповідного політичного значення. Поки Турецька імперія не стане зручною для Росії, Константинополь не може бути спокійним ані хвилини, тому що Росія не може не намагатися здійснити свої прагнення.
Це й є суперечність російської політики, яка не відповідає російським та османським інтересам. Російські плани передбачають захоплення Константинополя, оскільки він є воротами до Чорного моря, а отже — ключем до Російської імперії.
Ця політика зробила Росію причиною балканських політичних потрясінь. Адже Росія може досягти своєї мети лише через ослаблення Турецької імперії та спричинення європейських заворушень.
Отже, Росія століттями переслідувала константинопольські прагнення.
Що протиставляє цьому Європа?
Політична напруженість Європи може зменшитися лише тоді, коли Європа зможе спиратися на здорові основи, а також на спільну європейську політику щодо російських константинопольських прагнень. Це може статися лише тоді, коли росіяни будуть змушені залишити Чорне море, або ж коли вони втратять Україну.
У цій політиці Туреччина, Румунія та українські русини є природними союзниками.
Туреччина не лише зміцніє завдяки володінню Константинополем, а й зможе відшкодувати свої втрати на Балканах. У двадцятимільйонній мусульманській державі, яка сьогодні живе в Азії, є велика кількість турецького населення, що зможе стати основою могутнішої держави.
Туреччина, як і до війни, що вибухнула на Балканах, допомогла Румунії та русинам Бессарабії отримати незалежність, а також дала можливість майбутнього розвитку.
Україна може звільнитися від російського ярма та знайти такі зв’язки з іншими державами, які дозволять їй використовувати природні переваги своєї території. Тоді вона зможе зміцніти й посісти належне місце в Європі, зберігаючи відносини з державами, що розташовані далеко від Чорного моря.
Ми живемо у великі часи. Основи світової політики, які існували століттями, руйнуються.
Потрібно, щоб Європа стала міцнішою, а її основи — непорушними. Однією з найміцніших гарантій цього було б, якби Росія була витіснена з узбережжя Чорного моря, а разом із цим зникло джерело балканських заворушень.