Siebenundneunzigste (XLV.) Sitzung des österreichischen constituirenden Reichstages in Kremsier

Засідання австрійського Райхстагу, на якому розглядалися питання, що стосувалися галицьких русинів. Із тексту документа можна дізнатися, що русини становили переважну більшість населення Східної Галичини. У Львові частина учнів навіть залишила гімназію та перейшла до іншого навчального закладу через те, що не могла розуміти викладання польською мовою.

Єдина відмінність полягає в тому, що внаслідок меншої розвиненості русинської літератури запровадження русинської мови може відбуватися лише поступово. До того часу, коли русинська національність досягне достатнього рівня розвитку, має зберігатися існуючий status quo; однак уже тепер русинська мова має бути запроваджена в усіх навчальних закладах як обов’язковий навчальний предмет.

[...]

Питання a

Звідки Міністерству відомо, що русинське населення Галичини сильніше противиться польській мові, ніж німецькій?

Відповідь на a. З тих самих джерел, з яких Міністерство дізнається про почуття та бажання будь-якої іншої національності будь-якого іншого краю: з письмових звернень, через депутації та петиції.

Русинська національність не переставала користуватися цими засобами для висловлення свого голосу відтоді, як відчула, що розпорядженням від 29 вересня були порушені її права та домагання. До Міністерства з найрізноманітніших сторін у цьому зв’язку надійшла дуже велика кількість скарг і прохань.

Причину того, чому русини сильніше противляться тимчасовому пануванню польської мови, ніж німецької, ймовірно, слід шукати в тому, що з боку самих поляків заперечується існування русинської національності та оспорюється її право на самостійний розвиток, тоді як з боку німецької [національності] русинській національності віддається повна справедливість.

[...]

Питання b

Якщо, всупереч усім очікуванням, справді існують такі відступники, то я запитую: чи визнає уряд чинними права польського населення Галичини, вже раніше гарантовані Короною, і взагалі аналогічні права народів, що проживають у східній області?

Відповідь на b. Міністерство вважає, що саме таким чином воно забезпечило права народів, які проживають у східній області, звільнивши переважну більшість русинської національності, що населяє цю східну область, від подальшої дії розпорядження, яке якраз і порушувало права цієї більшості.

Водночас Міністерство жодним чином не має наміру обмежувати справедливі вимоги жителів польської та німецької національностей, які перебувають у меншості, що воно чітко висловило в розпорядженні, процитованому самим паном інтерпелянтом.

Питання c

Чи вважає Міністерство за необхідне й надалі наполягати на тому, щоб у гімназіях та інших навчальних закладах Львова й решти Східної Галичини, де вся учнівська молодь розмовляє польською, викладання велося німецькою мовою з повним виключенням польської?

Відповідь на c. Відповіддю можуть слугувати два уточнення.

1. Твердження, нібито вся учнівська молодь східних частин Галичини розмовляє польською, є неправильним.

Зокрема, щодо Львова це спростовується тим фактом, що вже в перший місяць після переведення Домініканської гімназії на польську систему близько п’ятдесяти учнів залишили цю гімназію та перейшли до Академічної гімназії, оскільки вони не були спроможні розуміти викладання польською мовою.

Крім того, навіть серед 347 учнів, які залишилися, 124 належать частково до русинської, частково до німецької національності.

2. Те, що Міністерство не має наміру повністю виключати польську мову з викладання у Східній Галичині, доводить саме розпорядження, на яке посилається пан інтерпелянт.

Питання d

Що Міністерство розуміє під рівноправністю національностей?

Відповідь на d. Міністерство розуміє під рівноправністю національностей те, що одній національності надається те, що їй належить, у такий самий спосіб, як і іншій національності.

Отже, стосовно Галичини це означає, що русинській національності в тих округах, які нею населені, має бути надано цілком те саме й тією самою мірою, що надається польській національності на території, яка їй належить.